холерний
ХОЛЕ́РНИЙ, а, е.
1. Прикм. до холе́ра.
Роботи Заболотного розвинули і доповнили його учні й послідовники. Було намічено ефективні заходи боротьби з холерними епідеміями (Наука.., 12, 1956, 28);
Виявлені були холерні вібріони у воді (Матеріали.. охор. здоров’я.., 1957, 186);
Лектор поставився критично до результатів лабораторних дослідів з холерними культурами (Мікр. ж., XVIII, 1, 1956, 64);
// Пов’язаний з епідемією холери.
Холе́рні бунти́ — заворушення в Росії на початку XIX ст. в зв’язку з епідемією холери.
2. Який захворів на холеру;
// у знач. ім. холе́рні, них, мн. Ті, що захворіли на холеру.
Піввагона відокремили дошкою для холерних (Ю. Янов., І, 1958, 70);
// Признач. для хворих на холеру.
Солдатів розташували за містом у колишніх холерних бараках (Панч, На калин. мості, 1965, 86).
Словник української мови (СУМ-11)