хопити

ХОПИ́ТИ¹, плю́, пиш; мн. хо́плять; док., перех., діал. Схопити, ухопити.

Хопивши її другу руку, став [Семен Іванович] пильно приглядатись їй у оченьки, усе допитуючись: — Скажи, так ти мене любиш́ (Кв.-Осн., II, 1956, 333);

Пан професор хопив крейду і з розмахом написав насамперед на таблиці величезну п’ятку (Фр., І, 1955, 242);

Хлопець хопив кусень пирога, заїдав смачно, підскакував на одній нозі по світлиці (Ков., Світ.., 1960, 7).

◊ Хопи́ти за се́рце — те саме, що Ухопи́ти за се́рце ( див. ухопи́ти).

Мендлева похвала хопили його за серце (Фр., VIII, 1952, 385).

ХОПИ́ТИ², пить, док., безос., розм. Те саме, що ви́стачити 1.

А я розведу водою чорнило, щоб надавше хопило, малюю, пишу (Тесл., З книги життя, 1949, 177).

Значення в інших словниках

1. хопити — хопи́ти 1 дієслово доконаного виду ухопити діал. хопи́ти 2 дієслово доконаного виду вистачити безос., розм.  Орфографічний словник української мови
2. хопити — ХОПИ́ТИ¹, плю́, пиш; мн. хо́плять; док., кого, що, діал. Узяти, ухопити. Хопивши її другу руку, став [Семен Іванович] пильно приглядатись їй у оченьки, усе допитуючись: – Скажи, так ти мене любиш́ (Г.  Словник української мови у 20 томах
3. хопити — I -плю, -пиш; мн. хоплять; док., перех., діал. Схопити, ухопити. II -пить, док., безос., розм. Те саме, що вистачити 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. хопити — УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) (захоплювати рукою, руками, зубами, якимсь знаряддям тощо); УХОПИ́ТИ (ВХОПИ́ТИ), СХОПИ́ТИ, ХОПИ́ТИ діал., ХВАТОНУ́ТИ розм. (перев. швидко, рвучко); ПРИЙНЯ́ТИ, ПРИЙМИ́ТИ діал. (від когось, звідкись — до рук, на плечі тощо). — Недок.  Словник синонімів української мови
5. хопити — Хопити, -плю, -пиш гл. Схватить. Хопив ніж і верг ним. Гн. II. 12. Ілаш хопив мене за руку. Федьк.  Словник української мови Грінченка