Великий тлумачний словник сучасної мови

хопити

хопи́ти

I -плю, -пиш; мн. хоплять; док., перех., діал.

Схопити, ухопити.

II -пить, док., безос., розм.

Те саме, що вистачити 1).

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. хопити — хопи́ти 1 дієслово доконаного виду ухопити діал. хопи́ти 2 дієслово доконаного виду вистачити безос., розм.  Орфографічний словник української мови
  2. хопити — ХОПИ́ТИ¹, плю́, пиш; мн. хо́плять; док., кого, що, діал. Узяти, ухопити. Хопивши її другу руку, став [Семен Іванович] пильно приглядатись їй у оченьки, усе допитуючись: – Скажи, так ти мене любиш́ (Г.  Словник української мови у 20 томах
  3. хопити — УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) (захоплювати рукою, руками, зубами, якимсь знаряддям тощо); УХОПИ́ТИ (ВХОПИ́ТИ), СХОПИ́ТИ, ХОПИ́ТИ діал., ХВАТОНУ́ТИ розм. (перев. швидко, рвучко); ПРИЙНЯ́ТИ, ПРИЙМИ́ТИ діал. (від когось, звідкись — до рук, на плечі тощо). — Недок.  Словник синонімів української мови
  4. хопити — ХОПИ́ТИ¹, плю́, пиш; мн. хо́плять; док., перех., діал. Схопити, ухопити. Хопивши її другу руку, став [Семен Іванович] пильно приглядатись їй у оченьки, усе допитуючись: — Скажи, так ти мене любиш́ (Кв.-Осн.  Словник української мови в 11 томах
  5. хопити — Хопити, -плю, -пиш гл. Схватить. Хопив ніж і верг ним. Гн. II. 12. Ілаш хопив мене за руку. Федьк.  Словник української мови Грінченка