хоронитися

ХОРОНИ́ТИСЯ, оню́ся, о́нишся, недок., розм. Те саме, що хова́тися¹ 1, 5.

Татари їхали швидко, без лементу і гамору. Вдень вони хоронились у вибалках і очеретах (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 183);

Ой, горіхи, не сховатись! Хоронись не хоронись — як наскочим ми, малята, в мовчазний зелений ліс! (Забіла, Промені, 1951, 92);

Тільки між старцями де-не-де хоронились іще останки давньої, вільної, чисто громадської релігії (Фр., VI, 1951, 109);

— Я б здатна була краще крізь землю провалитися, ніж признатися у тих почуттях, що доти тільки здавалися могутніми, поки хоронилися на самому дні серця (Л. Янов., І, 1959, 372);

Від нього вже й не хоронилися (Ле, Вибр., 1938, 259).

Значення в інших словниках

1. хоронитися — хорони́тися дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. хоронитися — див. ховатися  Словник синонімів Вусика
3. хоронитися — ХОРОНИ́ТИСЯ, оню́ся, о́нишся, недок., розм. Те саме, що хова́тися¹ 1, 5. Татари їхали швидко, без лементу і гамору. Вдень вони хоронились у вибалках і очеретах (Н. Рибак); Ой, горіхи, не сховатись!...  Словник української мови у 20 томах
4. хоронитися — -онюся, -онишся, недок., розм. Те саме, що ховатися I 1), 5).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. хоронитися — ХОВА́ТИСЯ (поміщатися де-небудь так, щоб інші не могли помітити або знайти), ЗАХО́ВУВАТИСЯ рідше, КРИ́ТИСЯ, УКРИВА́ТИСЯ, СХОРОНЯ́ТИСЯ, ХОРОНИ́ТИСЯ розм., ПРИХО́ВУВАТИСЯ розм.; ЗАТА́ЮВАТИСЯ, ТАЇ́ТИСЯ, ЧАЇ́ТИСЯ розм. (перев.  Словник синонімів української мови