хоронитися
ХОРОНИ́ТИСЯ, оню́ся, о́нишся, недок., розм. Те саме, що хова́тися¹ 1, 5.
Татари їхали швидко, без лементу і гамору. Вдень вони хоронились у вибалках і очеретах (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 183);
Ой, горіхи, не сховатись! Хоронись не хоронись — як наскочим ми, малята, в мовчазний зелений ліс! (Забіла, Промені, 1951, 92);
Тільки між старцями де-не-де хоронились іще останки давньої, вільної, чисто громадської релігії (Фр., VI, 1951, 109);
— Я б здатна була краще крізь землю провалитися, ніж признатися у тих почуттях, що доти тільки здавалися могутніми, поки хоронилися на самому дні серця (Л. Янов., І, 1959, 372);
Від нього вже й не хоронилися (Ле, Вибр., 1938, 259).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хоронитися — хорони́тися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- хоронитися — див. ховатися Словник синонімів Вусика
- хоронитися — ХОРОНИ́ТИСЯ, оню́ся, о́нишся, недок., розм. Те саме, що хова́тися¹ 1, 5. Татари їхали швидко, без лементу і гамору. Вдень вони хоронились у вибалках і очеретах (Н. Рибак); Ой, горіхи, не сховатись!... Словник української мови у 20 томах
- хоронитися — -онюся, -онишся, недок., розм. Те саме, що ховатися I 1), 5). Великий тлумачний словник сучасної мови
- хоронитися — ХОВА́ТИСЯ (поміщатися де-небудь так, щоб інші не могли помітити або знайти), ЗАХО́ВУВАТИСЯ рідше, КРИ́ТИСЯ, УКРИВА́ТИСЯ, СХОРОНЯ́ТИСЯ, ХОРОНИ́ТИСЯ розм., ПРИХО́ВУВАТИСЯ розм.; ЗАТА́ЮВАТИСЯ, ТАЇ́ТИСЯ, ЧАЇ́ТИСЯ розм. (перев. Словник синонімів української мови