1. Словник української мови в 11 томах

хоронити

ХОРОНИ́ТИ, оню́, о́ниш, недок., перех.

1. Закопувати в землю, ховати (померлого).

Я вже бачу — як під кленом Хоронять воїни бійця. А клен шумить гіллям зеленим, Шумить, мов тужить без кінця (Шпорта, Твої літа, 1950, 124);

Хоронили Оксану, любиму сестру, на кургані високім над морем (Гонч., Вибр., 1959, 171);

// Здійснювати обряд при похованні померлого.

Коли татуся хоронили, за ним ішло усе село й багато плакало (Сос., II, 1958, 380);

// перен. Вважати, що хтось помирає.

Якийсь поранений, помітивши його [угорця], сердито крикнув з-під рояля: — Ну? Чого баньки витріщив? Чого з свічкою? Хоронити надумав? Рано, брат… (Гончар, III, 1959, 160).

2. розм. Те саме, що зберіга́ти.

Труну спускали полотном, що ще баба пряла, хоронили його на сорочки (Барв., Опов.., 1902, 208);

Це — дивізійні прапори, за честь хоронити їх у себе — звичаєм змагаються полки (Ю. Янов., IV, 1959, 68).

3. розм. Те саме, що охороня́ти.

Хоронила її також жалоба, яку носила по смерті дідуся (Фр., II, 1950, 292);

— Пресвята богородице, хорони нас! — стара Текля хрестилася дрібно і поквапно (Смолич, II, 1958, 33).

♦ Хорони́ти, як о́ка [в голові́, в ло́бі] (як зіни́цю о́ка, як о́ко і т. ін.) див. о́ко¹.

4. розм. Те саме, що хова́ти¹ 1, 5.

Всі кинулися до своїх хат, аби хоронити своє добро в ліси (Фр., VI, 1951, 93);

Він тяг, скільки міг. Копав сховища, хоронив, загрібав, замазував глиною під піччю, на горищі, у повітці, в клуні. Садиба тріщала від награбованого добра, а Йоньці ще мало (Тют., Вир, 1964, 429);

Було виплачеться Параска у коморі, виплачеться добре, а від людей хоронила, що щемить серденько (Барв., Опов.., 1902, 107);

Ніколи ми не забудемо.. комсомольця Юрія Смирнова, що до останнього подиху хоронив воєнну таємницю (Панч, В дорозі, 1959, 254).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хоронити — хорони́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. хоронити — Хорони́ти (перед ким, чим?; від кого, чого?). Оберігати, захищати, убезпечувати (від кого, чого?). Щоби они при нагоді списуваня контрактів продажи грунтів старали ся вислідити, чи продаючі хотять еміґрувати, і хоронили їх перед визиском (Б. Українська літературна мова на Буковині
  3. хоронити — див. ЗБЕРІГАТИ; ЖМ. охороняти; (як ока) БЕРЕГТИ; (від кого) ХОВАТИ. Словник синонімів Караванського
  4. хоронити — див. берегти; зберігати; ховати Словник синонімів Вусика
  5. хоронити — 1. вартувати, звартовувати, звартувати, навартовувати, навартувати, понавартовувати, повартовувати, повартувати, провартовувати, провартувати, попровартовувати, увартовувати, увартувати, поувартовувати, доглядати, доглянути, подоглядати, зоглядати... Словник чужослів Павло Штепа
  6. хоронити — ХОРОНИ́ТИ, оню́, о́ниш, недок., кого, що. 1. Закопувати в землю, ховати (померлого). Я вже бачу – як під кленом Хоронять воїни бійця. А клен шумить гіллям зеленим, Шумить, мов тужить без кінця (Я. Словник української мови у 20 томах
  7. хоронити — хорони́ти оберігати; охороняти (ср, ст): Але затемнення треба зробити, бо воно має дуже важливе політичне значення. Крім того, що хоронить місто перед ворожими літаками, воно вказує, як виглядає ситуація. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. хоронити — Ню, -ниш, недок., комп. Архівувати. Краще хоронити файл у рарі. Словник сучасного українського сленгу
  9. хоронити — -оню, -ониш, недок., перех. 1》 Закопувати в землю, ховати (померлого). || Здійснювати обряд поховання померлого. || перен. Вважати, що хтось помирає. 2》 розм. Те саме, що зберігати. 3》 розм. Те саме, що охороняти. 4》 розм. Те саме, що ховати I 1), 5) Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. хоронити — БЕРЕГТИ́ (тримати що-небудь у належному стані, не давати витрачатися; турбуватися про цілість, непошкодженість чого-небудь), ЗБЕРІГА́ТИ, ГЛЯДІ́ТИ, ХОРОНИ́ТИ розм., СХОРОНЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  11. хоронити — Хорони́ти, -ню́, -ни́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. хоронити — Хоронити, -ню, -ниш гл. 1) Хранить. Труну спускали полотном, шо ще баба пряла, хоронили його на сорочки. Г. Барв. 208. Хорони, Боже! 2) Прятать. Було виплачеться Параска у коморі, виплачеться добре, а від людей хоронила, що щемить серденько. Г. Барв. 107. Словник української мови Грінченка