хоронити
ХОРОНИ́ТИ, оню́, о́ниш, недок., кого, що.
1. Закопувати в землю, ховати (померлого).
Я вже бачу – як під кленом Хоронять воїни бійця. А клен шумить гіллям зеленим, Шумить, мов тужить без кінця (Я. Шпорта);
Хоронили Оксану, любиму сестру, на кургані високім над морем (І. Гончаренко);
// Здійснювати обряд при похованні померлого.
Коли татуся хоронили, за ним ішло усе село й багато плакало (В. Сосюра);
// перен. Вважати, кого-небудь померлим.
Якийсь поранений, помітивши його [угорця], сердито крикнув з-під рояля: – Ну? Чого баньки витріщив? Чого з свічкою? Хоронити надумав? Рано, брат... (О. Гончар).
2. розм. Те саме, що зберіга́ти.
Труну спускали полотном, що ще баба пряла, хоронили його на сорочки (Ганна Барвінок);
Це – дивізійні прапори, за честь хоронити їх у себе – звичаєм змагаються полки (Ю. Яновський).
3. розм. Те саме, що охороня́ти.
Хоронила її також жалоба, яку носила по смерті дідуся (І. Франко);
– Пресвята богородице, хорони нас! – стара Текля хрестилася дрібно і поквапно (Ю. Смолич).
4. розм. Те саме, що хова́ти¹ 1, 5.
Всі кинулися до своїх хат, аби хоронити своє добро в ліси (І. Франко);
Було виплачеться Параска у коморі, виплачеться добре, а від людей хоронила, що щемить серденько (Ганна Барвінок);
Він тяг, скільки міг. Копав сховища, хоронив, загрібав, замазував глиною під піччю, на горищі, у повітці, в клуні. Садиба тріщала від награбованого добра, а Йоньці ще мало (Григорій Тютюнник).
◇ (1) Хорони́ Бо́же! – уживають для вираження небажаності, застереження від чого-небудь.
Значення в інших словниках
- хоронити — хорони́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- хоронити — Хорони́ти (перед ким, чим?; від кого, чого?). Оберігати, захищати, убезпечувати (від кого, чого?). Щоби они при нагоді списуваня контрактів продажи грунтів старали ся вислідити, чи продаючі хотять еміґрувати, і хоронили їх перед визиском (Б. Українська літературна мова на Буковині
- хоронити — див. ЗБЕРІГАТИ; ЖМ. охороняти; (як ока) БЕРЕГТИ; (від кого) ХОВАТИ. Словник синонімів Караванського
- хоронити — див. берегти; зберігати; ховати Словник синонімів Вусика
- хоронити — 1. вартувати, звартовувати, звартувати, навартовувати, навартувати, понавартовувати, повартовувати, повартувати, провартовувати, провартувати, попровартовувати, увартовувати, увартувати, поувартовувати, доглядати, доглянути, подоглядати, зоглядати... Словник чужослів Павло Штепа
- хоронити — хорони́ти оберігати; охороняти (ср, ст): Але затемнення треба зробити, бо воно має дуже важливе політичне значення. Крім того, що хоронить місто перед ворожими літаками, воно вказує, як виглядає ситуація. Лексикон львівський: поважно і на жарт
- хоронити — Ню, -ниш, недок., комп. Архівувати. Краще хоронити файл у рарі. Словник сучасного українського сленгу
- хоронити — -оню, -ониш, недок., перех. 1》 Закопувати в землю, ховати (померлого). || Здійснювати обряд поховання померлого. || перен. Вважати, що хтось помирає. 2》 розм. Те саме, що зберігати. 3》 розм. Те саме, що охороняти. 4》 розм. Те саме, що ховати I 1), 5) Великий тлумачний словник сучасної мови
- хоронити — БЕРЕГТИ́ (тримати що-небудь у належному стані, не давати витрачатися; турбуватися про цілість, непошкодженість чого-небудь), ЗБЕРІГА́ТИ, ГЛЯДІ́ТИ, ХОРОНИ́ТИ розм., СХОРОНЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- хоронити — Хорони́ти, -ню́, -ни́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- хоронити — ХОРОНИ́ТИ, оню́, о́ниш, недок., перех. 1. Закопувати в землю, ховати (померлого). Я вже бачу — як під кленом Хоронять воїни бійця. Словник української мови в 11 томах
- хоронити — Хоронити, -ню, -ниш гл. 1) Хранить. Труну спускали полотном, шо ще баба пряла, хоронили його на сорочки. Г. Барв. 208. Хорони, Боже! 2) Прятать. Було виплачеться Параска у коморі, виплачеться добре, а від людей хоронила, що щемить серденько. Г. Барв. 107. Словник української мови Грінченка