христини
ХРИСТИ́НИ, ти́н, мн., заст. Хрестини.
Тоді в мене христини, як є що в хустині (Укр.. присл.., 1963, 294);
— Ні, не вдома,— каже той [мазур], — Пішов на христини. Ксьондз-сусіда якось мав Недавно родини… (Рудан., Тв., 1956, 137);
[Кармелюк:] Ну, кажи: грошей на христини немає? [Левко:] Ні, не те, пане отамане. Я, сказать, і не заможний чоловік, проте на христини знайдеться… (Вас., III, 1960, 415).
Словник української мови (СУМ-11)