Словник української мови в 11 томах

хрумтіти

ХРУМТІ́ТИ, мчу́, мти́ш, недок.

1. неперех. Видавати тріск, хрускіт.

Кістки хрумтіли під їх зубами, а я чув передсмертне хрипіння, що жило ще у моїх вухах (Коцюб., II, 1955, 364);

— Візьміть житнього сухарика,— гукнув Арон від дверей.— В шухляді під самоваром. — Спасибі! — відгукнувся Ласточкін.-Здорово придумано: сухарик хрумтить, і повне враження, що п’єш вприкуску! (Смолич, V, 1959, 461);

Хрумтить під чобітьми вугілля (Шиян, Переможці, 1950, 172);

Олена вечірньою вулицею йшла,.. хрумтів сніг під ногами (Горд., Діти.., 1937, 177);

Біля берега вже хрумтить тонка крижана шкоринка (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 27);

Хрумтить, як скло, під кроком знову води замерзлої слюда (Сос., Солов. далі, 1957, 20);

// безос.

Хвилина-дві й обидві були на вулиці. Марія й Магда. Йшли поруч, хрумтіло під ногами (Тудор, Народження, 1941, 35);

// Тріщати (про кістки, суглоби і т. ін.).

Не чув [Михайло], як.. рученятка дурно мучилися і хрумтіли, щоб його піднести, і не чув тихенького, гіркого плачу (Вовчок, І, 1955, 341);

Тоді діди випивали один за одним по коряку горілки, брали киї і давали Кирилу Турові по плечах. Сили в старих руках було в їх іще доволі, що аж плечі хрумтіли (П. Куліш, Вибр., 1969, 146).

2. неперех., чим. Видавати хрускіт при розжовуванні їжі.

Млинар почув, що в капусті щось хрумтить, узяв сокиру і йде подивитись. Заходить у город, а там красний кінь капусту їсть і не тікає (Калин, Закарп. казки, 1955, 63);

Під повіткою подзвонював вудилами та хрумтів травою виїзний коник (Збан., Переджнив’я, 1960, 224);

// перех. і неперех. Їсти, жувати що-небудь з хрускотом.

В городі коні спутані хрумтять Траву росисту… (Фр., X, 1954, 193);

Зварилась дрохва, взяв її безбородий, Хрумтить — уминає на лоні природи, Хрумтить — зголоднів за цілісінький день (Нех., Казки.., 1958, 42).

Хрумті́ти на зуба́х — хрустіти при пережовуванні (перев. про їжу).

Щось засопіло й заплямкало — істота почала їсти. На її зубах хрумтів якийсь овоч — чи то огірок, чи то морква (Донч., III, 1956, 68);

Князь Святослав сів біля цих людей, випив вина, поїв смаженого м’яса, що пахло димком і приємно хрумтіло на зубах (Скл.. Святослав, 1959, 577).

3. неперех., рідко. Те саме, що хря́пати 1.

Якісь погрози, боєві [бойові] пеани, Немов мечі по шоломах хрумтять, Там крик, стогнання, мов від злої рани (Фр., XI, 1952, 258).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. хрумтіти — хрумті́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. хрумтіти — (на зубах) тріщати, хрускотіти, хрустіти, хрускати, хрупати, хрупотіти, хрупостіти, хряскати; (що) ХРУМАТИ; (чим) хрумкотіти.  Словник синонімів Караванського
  3. хрумтіти — див. їсти; хрупати  Словник синонімів Вусика
  4. хрумтіти — ХРУМТІ́ТИ, мчу́, мти́ш, недок. 1. Видавати тріск, хрускіт. Кістки хрумтіли під їх зубами, а я чув передсмертне хрипіння, що жило ще у моїх вухах (М. Коцюбинський); – Візьміть житнього сухарика, – гукнув Арон від дверей. – В шухляді під самоваром.  Словник української мови у 20 томах
  5. хрумтіти — -мчу, -мтиш, недок. 1》 неперех. Видавати тріск, хрускіт. || безос. || Тріщати (про кістки, суглоби і т. ін.). 2》 неперех., чим. Видавати хрускіт під час розжовування їжі. || перех. і неперех. Їсти, жувати що-небудь із хрускотом. 3》 неперех., рідко. Те саме, що хряпати 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. хрумтіти — ХРУ́МАТИ (видавати хрумкіт при розжовуванні; їсти що-небудь з хрумкотом), ХРУМТІ́ТИ, ХРУ́МКАТИ розм., ХРУ́ПАТИ розм., ХРУПОТІ́ТИ підсил. розм., ХРУПОСТІ́ТИ підсил. розм. Якимаха картоплю їв, хрумав цибулиною (Є.  Словник синонімів української мови
  7. хрумтіти — Хрумті́ти, -мчу́, -мти́ш, -мтя́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. хрумтіти — Хрумтіти, -мчу, -тиш гл. Хрустѣть. Діди... брали киї і давали Кирилові Турові по плечах. Сили в старих руках було в їх іще доволі, що аж плечі хрумтіли. К. ЧР. 279. Роскуси (горіх), то ядро аж хрумтить. Сим. 200.  Словник української мови Грінченка