хрупнути

ХРУ́ПНУТИ, ну, неш, док., розм.

1. неперех., чим. Однокр. до хру́пати 1, 2.

У руці в Матюхи хрупнув наган — то він курок звів (Головко, II, 1957, 146);

Слухали, як тихо дзвеніла жура в хаті, як хтось зітхне, а хтось у тиші хрупне заломленими руками (Головко, II, 1957, 168);

— І замісто шийки для сво́єї згуби Крило її [курки] глупе дістала я в зуби. Як хрупну — як крикне дурепа проклята (Фр., XIII, 1954, 262).

2. перех. і неперех., діал. Однокр. до хру́пати 3.

Глянув [Петрик], що той у зшитку пише. Давид його хрупнув олівцем легенько з усміхом по лобі (Головко, II, 1957, 86).

Значення в інших словниках

1. хрупнути — хру́пнути дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. хрупнути — ХРУ́ПНУТИ, ну, неш, док., розм. 1. чим. Однокр. до хру́пати 1, 2. У руці в Матюхи хрупнув наган – то він курок звів (А. Головко); Слухали, як тихо дзвеніла жура в хаті, як хтось зітхне, а хтось у тиші хрупне заломленими руками (А.  Словник української мови у 20 томах
3. хрупнути — -ну, -неш, док., розм. 1》 неперех., чим. Однокр. до хрупати 1), 2). 2》 перех. і неперех., діал. Однокр. до хрупати 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови