хрьоп

ХРЬОП, виг., розм. Уживається як присудок за знач. хрьо́пати, хрьо́пнути.

Я хрьоп дверима! та на двір, сіла на призьбі та й сиджу (Н.-Лев., II, 1956, 21);

Як несамовита, вбігла [Кайдашиха] в Мотрину хату, вхопила з припічка здорову макітру та хрьоп нею об землю (Н.-Лев., II, 1956, 362).

Значення в інших словниках

1. хрьоп — хрьоп вигук незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. хрьоп — ХРЬОП, виг., розм. Уживається як присудок за знач. хрьо́пати, хрьо́пнути. Я хрьоп дверима! та на двір, сіла на призьбі та й сиджу (І. Нечуй-Левицький); Як несамовита, вбігла [Кайдашиха] в Мотрину хату, вхопила з припічка здорову макітру та хрьоп нею об землю (І. Нечуй-Левицький).  Словник української мови у 20 томах
3. хрьоп — розм. Уживається як присудок за знач. хрьопати, хрьопнути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. хрьоп — Хрьоп! меж. = хроп. Хрьоп мене межи плечі. Харьк.  Словник української мови Грінченка