хрьоп
ХРЬОП, виг., розм.
Уживається як присудок за знач. хрьо́пати, хрьо́пнути.
Я хрьоп дверима! та на двір, сіла на призьбі та й сиджу (І. Нечуй-Левицький);
Як несамовита, вбігла [Кайдашиха] в Мотрину хату, вхопила з припічка здорову макітру та хрьоп нею об землю (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)