хряпання

ХРЯ́ПАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. хря́пати і звуки, утворювані цією дією.

Царенко почув сполоханий голос дружини, глухе хряпання дверей і ще якийсь гуркіт і сердиту лайку (Цюпа, Грози.., 1961, 171);

Кидаюсь, не тямлячи себе, до дверей, але вони враз з хряпанням розчиняються і щось, немов лантух, хекаючи, падає на тротуар (Кол., На фронті.., 1959, 148);

У перерві між розривами двох мін надійний, спокійний голос комісара почули всі. І одразу стало легше на серці, наче і не існувало хряпання мін (Собко, Шлях.., 1948, 49).

Значення в інших словниках

1. хряпання — хря́пання іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. хряпання — ХРЯ́ПАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. хря́пати і звуки, утворювані цією дією. Царенко почув сполоханий голос дружини, глухе хряпання дверей і ще якийсь гуркіт і сердиту лайку (І.  Словник української мови у 20 томах
3. хряпання — -я, с., розм. Дія за знач. хряпати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови