хряпати

ХРЯ́ПАТИ, аю, аєш, недок., розм.

1. перех. і неперех. З силою ударяти, бити по чому-небудь (перев. зі стуком).

Одна грудка поціляє Сьомку в груди, друга хряпає Юру в тім’я і збиває геть кашкет (Смолич, Дитинство, 1937, 77);

// Утворювати шум при ударах, поштовхах, вибухах і т. ін.; грюкати, ляскати.

З авто вистрибують люди, звично хряпають дверцятами машин (Кир., Вибр., 1960, 276);

На вулицях вітер.. задирав солом’яні стріхи, хряпав віконницями й вибивав шибки (Чорн., Визвол. земля, 1959, 75);

Син товкся в своїй кімнаті, навмисне хряпав там чимсь, стукав (Загреб., Спека, 1961, 291);

Раз у раз хряпають перекошені двері (Гончар, II, 1959, 425).

2. неперех. Падати з великим шумом.

Свиняча тушка важко хряпає на землю (Кол., На фронті.., 1959, 99).

Значення в інших словниках

1. хряпати — хря́пати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. хряпати — див. бити; пиячити  Словник синонімів Вусика
3. хряпати — ХРЯ́ПАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. кого, що. З силою ударяти, бити по чому-небудь (перев. зі стуком). Одна грудка поціляє Сьомку в груди, друга хряпає Юру в тім'я і збиває геть кашкет (Ю. Смолич); // Утворювати шум при ударах, поштовхах, вибухах і т. ін.  Словник української мови у 20 томах
4. хряпати — -аю, -аєш, недок., розм. 1》 перех. і неперех. З силою ударяти, бити по чому-небудь (перев. зі стуком). || Утворювати шум під час ударів, поштовхів, вибухів і т. ін.; грюкати, ляскати. 2》 неперех. Падати з великим шумом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. хряпати — БУ́ХНУТИСЯ розм. (важко, з силою, з розгону або з глухим звуком, шумом, гуркотом упасти), БУ́ХНУТИ розм., БА́ХНУТИСЯ розм., БЕ́ХНУТИ розм., БЕ́ХНУТИСЯ розм., ГРИ́МНУТИСЯ розм., ГРИ́МНУТИ розм., ГРЮ́КНУТИСЯ розм., ГРЯ́КНУТИСЯ розм., ГЕ́ПНУТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови
6. хряпати — Хряпати, -паю, -єш гл. = хрьопати. Гремить, хряпа, клекотить і виє на сто голосів. Стор. ІІ. 121.  Словник української мови Грінченка