хтивий
ХТИ́ВИЙ, а, е.
1. Який відчуває перев. тілесний, плотський потяг.
Роду свого пліть остання, Хмурий, хтивий, наче тхір, Він [граф] на свято винобрання Накликав гостей у двір (Перв., II, 1958, 140);
Почувала [Софія] й почуває себе куртизанкою, потайно хтивою навіть і зараз, у своєму солідному віці (Гончар, Таврія, 1952, 144);
Та будуть знати хтиві й злі чужинці, Що в неї честь дорожча від життя… (Павл., Пальм. віть, 1962, 50);
// Який виражає такий потяг.
Ця гонитва заливала потом дебелу хтиву постать, розпалювала гнів (Горд., Листи.., 1942, 18);
Денис, коли його почала оглядати та ж сама дівчина, що оглядала й Тимка, переступав з ноги на ногу, ворушив лопатками, ганяв по лобі зморшки, як брижі по воді, мружив хтиві очі (Тют., Вир, 1964, 294);
На її пласкому мідно-червоному обличчі міцніше стиснулися товсті хтиві губи (Тулуб, В степу.., 1964, 64);
// Перейнятий таким потягом.
З темних масних ротів вибивались багатозначні натяки і хтиве безстидство (Стельмах, Хліб.., 1959, 329);
В одну мить Шток зіскочив з полу і позадкував до дверей, злякано дивлячись на цього сліпого свідка його хтивих зазіхань (Бурл., О. Вересай, 1959, 37);
Подавивши в собі хтиве почуття, хазяйський син, якого неспроста готували на адвоката, заговорив співчутливо до Марії (Цюпа, Назустріч.., 1958, 52);
// Який викликає такий потяг.
Я мовчу, гублячи увагу свою в потоці людського натовпу. З кафе й ресторанів чути брязкіт посуду, голосний регіт і розхитані звуки якогось хтивого танка (Кол., На фронті.., 1959, 37);
*Образно. Максим міцно потер пальцями чоло, і цей рух допоміг йому відірватися від хтивого берега мрій і здогадок (Рибак, Час.., 1960, 195).
2. Ненаситний, жадібний, зажерливий.
Садизм випалив в ньому навіть почуття практичного розрахунку, і він бажав тільки одного: насолоди, звірячої хтивої насолоди від споглядання людських мук (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 126);
*Образно. То смерті хтивої лихі були жнива, Коли всі мускули напружили народи, Багнет і молот свій в ім’я життя й свободи, В ім’я вселюдського піднявши торжества (Рильський, II, 1960, 291).
Словник української мови (СУМ-11)