хтивий
ХТИ́ВИЙ, а, е.
1. Який відчуває перев. тілесний, плотський потяг.
Роду свого пліть остання, Хмурий, хтивий, наче тхір, Він [граф] на свято винобрання Накликав гостей у двір (Перв., II, 1958, 140);
Почувала [Софія] й почуває себе куртизанкою, потайно хтивою навіть і зараз, у своєму солідному віці (Гончар, Таврія, 1952, 144);
Та будуть знати хтиві й злі чужинці, Що в неї честь дорожча від життя… (Павл., Пальм. віть, 1962, 50);
// Який виражає такий потяг.
Ця гонитва заливала потом дебелу хтиву постать, розпалювала гнів (Горд., Листи.., 1942, 18);
Денис, коли його почала оглядати та ж сама дівчина, що оглядала й Тимка, переступав з ноги на ногу, ворушив лопатками, ганяв по лобі зморшки, як брижі по воді, мружив хтиві очі (Тют., Вир, 1964, 294);
На її пласкому мідно-червоному обличчі міцніше стиснулися товсті хтиві губи (Тулуб, В степу.., 1964, 64);
// Перейнятий таким потягом.
З темних масних ротів вибивались багатозначні натяки і хтиве безстидство (Стельмах, Хліб.., 1959, 329);
В одну мить Шток зіскочив з полу і позадкував до дверей, злякано дивлячись на цього сліпого свідка його хтивих зазіхань (Бурл., О. Вересай, 1959, 37);
Подавивши в собі хтиве почуття, хазяйський син, якого неспроста готували на адвоката, заговорив співчутливо до Марії (Цюпа, Назустріч.., 1958, 52);
// Який викликає такий потяг.
Я мовчу, гублячи увагу свою в потоці людського натовпу. З кафе й ресторанів чути брязкіт посуду, голосний регіт і розхитані звуки якогось хтивого танка (Кол., На фронті.., 1959, 37);
*Образно. Максим міцно потер пальцями чоло, і цей рух допоміг йому відірватися від хтивого берега мрій і здогадок (Рибак, Час.., 1960, 195).
2. Ненаситний, жадібний, зажерливий.
Садизм випалив в ньому навіть почуття практичного розрахунку, і він бажав тільки одного: насолоди, звірячої хтивої насолоди від споглядання людських мук (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 126);
*Образно. То смерті хтивої лихі були жнива, Коли всі мускули напружили народи, Багнет і молот свій в ім’я життя й свободи, В ім’я вселюдського піднявши торжества (Рильський, II, 1960, 291).
Значення в інших словниках
- хтивий — (схильний до надмірної чуттєвої насолоди) похітливий, плотолюбний. Словник синонімів Полюги
- хтивий — хти́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- хтивий — (хто) ласолюбний, любострасний; (- очі) сласний; (потяг) плотський, чуттєвий, фізіологічний, жм. поганий; (- нутро) ненаситний, жадібний, зажерливий, пожадливий; п! ЕРОТИЧНИЙ. Словник синонімів Караванського
- хтивий — див. жадний; розпусник Словник синонімів Вусика
- хтивий — ХТИ́ВИЙ, а, е. 1. Який схильний до надмірної чуттєвої насолоди, плотського потягу; похітливий. Роду свого пліть остання, Хмурий, хтивий, наче тхір, Він [граф] на свято винобрання Накликав гостей у двір (Л. Словник української мови у 20 томах
- хтивий — -а, -е. 1》 Який відчуває перев. тілесний, плотський потяг. || Який виражає такий потяг. || Перейнятий таким потягом. || Який викликає такий потяг. 2》 Ненаситний, жадібний, зажерливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хтивий — НЕПРИСТО́ЙНИЙ (про поведінку, позу, жест, слова, вислови тощо — який усупереч вимогам пристойності, моралі неприховано виражає або грубо підкреслює те, що пов'язане зі сферою інтимних, статевих відносин, деяких фізіологічних функцій організму)... Словник синонімів української мови
- хтивий — Хти́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- хтивий — Хтивий, -а, -е Жадный, алчный. Словник української мови Грінченка