хтивий

ХТИ́ВИЙ, а, е.

1. Який схильний до надмірної чуттєвої насолоди, плотського потягу; похітливий.

Роду свого пліть остання, Хмурий, хтивий, наче тхір, Він [граф] на свято винобрання Накликав гостей у двір (Л. Первомайський);

Почувала [Софія] й почуває себе куртизанкою, потайно хтивою навіть і зараз, у своєму солідному віці (О. Гончар);

Та будуть знати хтиві й злі чужинці, Що в неї честь дорожча від життя... (Д. Павличко);

// Який виражає плотський потяг; масляний, пожадливий.

Ця гонитва заливала потом дебелу хтиву постать, розпалювала гнів (К. Гордієнко);

Денис, коли його почала оглядати та ж сама дівчина, що оглядала й Тимка, переступав з ноги на ногу, ворушив лопатками, ганяв по лобі зморшки, як брижі по воді, мружив хтиві очі (Григорій Тютюнник);

На її пласкому мідно-червоному обличчі міцніше стиснулися товсті хтиві губи (З. Тулуб);

// Перейнятий таким потягом.

З темних масних ротів вибивались багатозначні натяки і хтиве безстидство (М. Стельмах);

Губи його весь час цвітуть у сласній, хтивій усмішці (Є. Гуцало);

В одну мить Шток зіскочив з полу і позадкував до дверей, злякано дивлячись на цього сліпого свідка його хтивих зазіхань (Ф. Бурлака);

Подавивши в собі хтиве почуття, хазяйський син, якого неспроста готували на адвоката, заговорив співчутливо до Марії (І. Цюпа);

// Який викликає такий потяг.

Я мовчу, гублячи увагу свою в потоці людського натовпу. З кафе й ресторанів чути брязкіт посуду, голосний регіт і розхитані звуки якогось хтивого танка (П. Колесник);

* Образно. Максим міцно потер пальцями чоло, і цей рух допоміг йому відірватися від хтивого берега мрій і здогадок (Н. Рибак).

2. Ненаситний, жадібний, зажерливий.

Садизм випалив в ньому навіть почуття практичного розрахунку, і він бажав тільки одного: насолоди, звірячої хтивої насолоди від споглядання людських мук (Ю. Бедзик);

* Образно. То смерті хтивої лихі були жнива, Коли всі мускули напружили народи, Багнет і молот свій в ім'я життя й свободи, В ім'я вселюдського піднявши торжества (М. Рильський).