хтокало

ХТО́КАЛО, а, ч., розм. Людина, яка питає «хто».

[Степан:] Зостанься ж біля хати, а я… Часом надійде… [Хведоска:] Хто? [Степан:] Хтокало! (Кроп., II, 1958, 52);

— Чого це ти, Чіпка, як мила з’їв,— питає [Лушня]. — Чого ти журишся?— Хто журиться? — твердо одказав Чіпка.— Хтокало… (Мирний, І, 1949, 288).

Значення в інших словниках

1. хтокало — хто́кало іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. хтокало — ХТО́КАЛО, а, ч., розм. Людина, яка питає “хто”. [Степан:] Зостанься ж біля хати, а я... Часом надійде... [Хведоска:] Хто? [Степан:] Хтокало! (М. Кропивницький); – Чого це ти, Чіпка, як мила з'їв, – питає [Лушня]. – Чого ти журишся? – Хто журиться?...  Словник української мови у 20 томах
3. хтокало — -а, ч., розм. Людина, яка питає "хто".  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. хтокало — Хто́кало, -ла с. Спрашивающій: кто? Мир. ХРВ. 240. «Хто?» — Хтокало. Ном. № 14164.  Словник української мови Грінченка