хук
ХУК, а́, ч., розм. Те саме, що фук¹.
Хука́ да́ти — промахнутися.
— Раз на вовка хука дав [Мирон]; удруге схибив; за третім разом заряд у пеньок всадив… (Мирний, II, 1954, 83);
Хтось так сильно двигонув пана Демида під лікоть, що меткий стрілець дав на цей раз хука (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 35).
Словник української мови (СУМ-11)