хурделити
ХУРДЕ́ЛИТИ, лить, недок., розм. Піднімати в повітря сніг; мести.
Надворі хурделила метелиця, наче хто велетенськими долонями скажено хапав сніг і люто віяв ним над землею (Кир., Вибр., 1960, 61);
Хурделить метіль, сльози креше з очей (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 154);
// безос.
— Поховаємо тата по-нашому. От тільки як людей зібрати!? Бачиш, як хурделить! (Речм., Весн. грози, 1961, 14);
Того дня людей набралася повна волость. Надворі хурделило, усі заходили всередину (Минко, Моя Минківка, 1962, 84);
*Образно. Весь час в голові хурделили і колотилися ті самі роздуми, снігами замітали землю його батьків (Стельмах, Хліб.., 1959, 391).
Словник української мови (СУМ-11)