хінін
ХІНІ́Н, у, ч., фарм. Алкалоїд кори хінного дерева; білий кристалічний гіркий на смак порошок, що використовується в основному як протималярійний та жарознижуючий засіб.
Хінін, наприклад, виділено з кори хінного дерева ще в 1820 році, а його хімічний склад визначили лише через 28 років (Наука.., 3, 1957, 25);
Наталя висловила енергійне побажання, щоб мандрівник узяв йоду, бинти, аспірин і хінін (Донч., VI, 1957, 15);
Безперервно у мене гуло в вухах, як од хініну (Ю. Янов., І, 1954, 58).
Словник української мови (СУМ-11)