цап
ЦАП, а, ч.
1. Самець кози.
Валя виганяє з двору вівці, між ними цап (Вас., III, 1960, 326);
Від сусіди вийшов з двору Здоровенний сивий цап. Вийшов, звівся дибки вгору І зубами гілку хап! (С. Ол., Вибр., 1959, 159);
*У порівн. Стриба, як цап на городі (Номис, 1864, № 12494);
Чужі пішли, але з Бекіром трудна була рада: він уперся, як цап, і лишився на ніч (Коцюб., II, 1955, 155);
Він, мов той цап, буцнув головою і кинувся вниз (Чаб., Балкан. весна, 1960, 24);
// Самець дикої кози, сарни; козел.
Дикий цап кричав десь в лісі жалібно, різко (Фр., III, 1950, 433);
// перен., ірон. Про чоловіка з неприємним, фальшивим голосом; про бородатого або старого чоловіка.
♦ Борода́ ца́пом — борода, яка формою нагадує цапину.
Сурмач на березі сидить, грає. Перед ним уже стоять, завмерши, четверо бородатих людей.. Бороди широкі й різноманітні: лопатою, цапом, бакенбардами, але бороди всі солідні й укохані (Ю. Янов., IV, 1959, 44);
Ца́пом стриба́ти — високо й незграбно стрибати; стрибати як цап.
А тим часом [чорт] скік к одвірку — Ну цапом стрибати! З прогонича зуздрів дірку — Та й шморгнув із хати (Г.-Арт., Байки.., 1958, 74);
Як з ца́па во́вни з кого — чого — те саме, що Як з ца́па молока́ ( див. молоко́).
Із нього науки, як з цапа вовни (Фр., IV, 1950, 226);
Як з ца́па молока́ див. молоко́.
Словник української мови (СУМ-11)