цапувати
ЦАПУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Ставати на задні ноги.
Ще дякувати коневі, що не розніс кісток [Давидових]: як не поганяв його Тягнирядно, а він що зірветься, та й стане, очі косить назад, хропе й цапує (Головко, II, 1957, 179).
Словник української мови (СУМ-11)