цапок
ЦАПО́К, пка́, ч. Зменш.-пестл. до цап.
Та й засіяв лан цапок Для цапихи і діток (Стельмах, Колосок.., 1959, 43);
// Козеня-самець.
З одного берега йде до річки білий цапок, а з другого берега підходить чорний цапок (Коцюб., І, 1955, 468).
Словник української мови (СУМ-11)