цапок
ЦАПО́К, пка́, ч.
Зменш.-пестл. до цап¹.
Та й засіяв лан цапок Для цапихи і діток (М. Стельмах);
У коменданта Ронкера і гайового Броніслава Міхал так само відбирав на ловах роги цапків для своєї колекції (із журн.);
// Козеня-самець.
З одного берега йде до річки білий цапок, а з другого берега підходить чорний цапок (М. Коцюбинський);
Бігла кізонька льодком, льодком, а за нею цапок слідком, слідком (Б. Грінченко);
// перен.
Начальник поліції Джура, з посинілим обличчям і картинними запорозькими вусами, замикав цей почет, виставляв свою голову і крутив нею. Бургомістр скидався на облупленого цапка. Хирлявий, він був зовсів не практичний (Б. Харчук);
* У порівн. – Ти сама бачиш, що я день і ніч працюю. Для чого же вимагати від мене ще якоїсь жвавості, ніби я не вчитель музики, а молодий цапок (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)