цапок
Цапок, -пка
м.
1) ум. отъ цап. Козликъ, козленокъ. Шух. І. 211. Бігла кізонька льодком, льодком, а за нею цапок слідком, слідком. Грин. ІІІ. 553.
2) Волъ такой же, какъ и орел (см.), но съ меньшими рогами. КС. 1898. VII. 45.
3) = обіручний столець. Вх. Лем. 441. см. обіручний.
Словник української мови Грінченка