1. Словник української мови в 11 томах

цапок

ЦАПО́К, пка́, ч. Зменш.-пестл. до цап.

Та й засіяв лан цапок Для цапихи і діток (Стельмах, Колосок.., 1959, 43);

// Козеня-самець.

З одного берега йде до річки білий цапок, а з другого берега підходить чорний цапок (Коцюб., І, 1955, 468).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цапок — цапо́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. цапок — ЦАПО́К, пка́, ч. Зменш.-пестл. до цап¹. Та й засіяв лан цапок Для цапихи і діток (М. Стельмах); У коменданта Ронкера і гайового Броніслава Міхал так само відбирав на ловах роги цапків для своєї колекції (із журн.); // Козеня-самець. Словник української мови у 20 томах
  3. цапок — -пка, ч. Зменш.-пестл. до цап. || Козеня-самець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. цапок — КОЗЕНЯ́ (маля кози), КОЗЕНЯ́ТКО зменш.-пестл., ЦАПЕНЯ́, ЦАПЕНЯ́ТКО, КОЗЯ́, КОЗЛЯ́, КОЗЛЯ́ТКО зменш.-пестл.; ЦА́ПИК, ЦАПО́К, КО́ЗЛИК (маля-самець). Один з вологих днів, які настали після лютих морозів, Білочка привела двох козенят: цапика й кізку (О. Словник синонімів української мови
  5. цапок — Цапо́к, -пка́; цапки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. цапок — Цапок, -пка м. 1) ум. отъ цап. Козликъ, козленокъ. Шух. І. 211. Бігла кізонька льодком, льодком, а за нею цапок слідком, слідком. Грин. ІІІ. 553. 2) Волъ такой же, какъ и орел (см.), но съ меньшими рогами. КС. 1898. VII. 45. 3) = обіручний столець. Вх. Лем. 441. см. обіручний. Словник української мови Грінченка