цвірінькання

ЦВІРІ́НЬКАННЯ, я, с. Дія за знач. цвірі́нькати і звуки, утворювані цією дією.

Максимів голос здавався цвіріньканням горобчика проти страшного бугаєвого реву… (Мирний, І, 1949, 211);

Відверта розмова двох вчених відбувалась у самій гущавині запашного яблуневого цвіту, під гудіння бджіл і веселе цвірінькання садових пташок (Довж., І, 1958, 479);

В урочистій тиші чулось лиш бухання моря та срібне, мелодійне цвірінькання південного цвіркуна (Коцюб., І, 1955, 293).

Значення в інших словниках

1. цвірінькання — цвірі́нькання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. цвірінькання — ЦВІРІ́НЬКАННЯ, я, с. Дія за знач. цвірі́нькати і звуки, утворювані цією дією. Максимів голос здавався цвіріньканням горобчика проти страшного бугаєвого [бугаячого] реву...  Словник української мови у 20 томах
3. цвірінькання — -я, с. Дія за знач. цвірінькати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. цвірінькання — Цвірі́нькання, -ння, -нню, в -нні  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. цвірінькання — Цвірінькання, -ня с. Чириканье (воробья). Мир. ХРВ. 129.  Словник української мови Грінченка