цеглиння
ЦЕГЛИ́ННЯ, я, с., збірн., розм. Те саме, що це́гла 1.
Там [на заводі] кипить руда сувора, б’є міцне цеглиння поду, тут шумить бентежне море, зеленаву кида воду… (Рудь, Дон. зорі, 1958, 78);
// Побита цегла.
Аж ось знову якась цікава з зелених ящірок.. виткнулась і, забачивши їх [хлопців], як попарена шмигонула в цеглиння (Мирний, І, 1954, 256).
Словник української мови (СУМ-11)