центурія
ЦЕНТУ́РІЯ¹, ї, ж.
1. У Стародавньому Римі-частина легіону, військовий підрозділ, який налічував сто чоловік.
2. Розряд громадян за поділом населення згідно з майновим цензом.
ЦЕНТУ́РІЯ², ї, ж. Те саме, що золототи́сячник.
В науковій медицині вживається «трава центурія», з якої в суміші з іншими гіркими травами (а то й самої центурії) готують гірку настойку (Лікар. рослини.., 1958, 45).
Словник української мови (СУМ-11)