центурія
ЦЕНТУ́РІЯ¹, ї, ж.
1. У Стародавньому Римі-частина легіону, військовий підрозділ, який налічував сто чоловік.
Так колись перед кожною центурією йшли легкоозброєні пращники із найбідніших. Вони гинули майже всі, зате тріарії залишалися живими (з газ.);
Й доки настала темрява й до городу підійшли перші центурії римлян і готські комонники, русичі були вже за добрих п'ятдесят гонь од так і не взятої тверді.
2. Одна з 5-ти груп римських громадян, розподілених за майновим цензом.
ЦЕНТУ́РІЯ², ї, ж.
Те саме, що золототи́сячник.
В науковій медицині вживається “трава центурія”, з якої в суміші з іншими гіркими травами, а то й самої центуріїготують гірку настоянку (з наук. літ.);
Росте золототисячник по всій Україні .. У народі називають його середушником, ясенцем, а також центурією (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)