центуріон
ЦЕНТУРІО́Н, а, ч.
У Стародавньому Римі – начальник частини легіону, центурії.
[Фортунат:] Нас Круста зрадив . [Парвус:] Та Круста Крустою, а де ж був Люцій, поки центуріон прийшов по нас? (Леся Українка);
Це землі славинів? – порушив мовчанку й звернувся до найближчого попутчика – центуріона, котрому доручено супроводжувати його з своєю центурією до найближчої фортеції на Дунаї (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)