центуріон
ЦЕНТУРІО́Н, а, ч. У Стародавньому Римі — начальник частини легіону, центурії.
[Фортунат:] Нас Круста зрадив . [Парвус:] Та Круста Крустою, а де ж був Люцій, поки центуріон прийшов по нас? (Л. Укр., II, 1951, 426).
Словник української мови (СУМ-11)