ценькати
ЦЕ́НЬКАТИ, аю, аєш, недок., діал. Дзенькати.
Муляри, що стояли схилені над камінними брилами та з розмахом ценькали о твердий піщаник, аж час від часу іскри пирскали з-під оскарба, тепер, покинувши свої прилади, випростовували крижі (Фр., V, 1951, 258).
Словник української мови (СУМ-11)