церемонія
ЦЕРЕМО́НІЯ, ї, ж.
1. Прийнятий або встановлений порядок здійснення якого-небудь урочистого обряду, а також сам обряд.
Скромна церемонія тих незвичайних заручин відбулася без нього (Фр., VIII, 1952, 52);
Він [козак].. тричі навхрест обняв і поцілував Чепігу. На цьому й скінчилася немудра церемонія висвячення старого січовика в кошові (Добр., Очак. розмир, 1965, 124);
Церемонія вручення свідоцтв про закінчення технікуму затягнулась (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 22);
// розм. Процес здійснення чогось, ряд дій, спрямованих на досягнення чого-небудь.
Ранком нас вишикували перед поліційним станом. Мені не подобалася вся ця церемонія (Збан., Єдина, 1959, 86).
2. Умовності в поводженні, властиві церемонній людині; поведінка церемонної людини.
«Боже мій! Що це я зробив! — була перша Гордієва думка.— Ударив! Ударив людину..» Але зараз же схотілося збутися цієї думки. «Не я перший почав війну, а вони. А коли війна, то нема церемоній!» (Гр., II, 1963, 129);
Тут Мартоха почала хилити горілку маленькими-маленькими ковточками, кривлячись, теж «для церемонії», але не дуже (Л. Укр., III, 1952, 673);
«Знає, шельма, що мужики завтра одберуть землю, а з голодранцем нічого церемонії гнути»… (Коцюб., II, 1955, 396).
♦ Без [уся́ких] церемо́ній; Без [уся́кої] церемо́нії — не дбаючи про дотримання етикету, правил поведінки, поводження з іншими людьми.
В кімнаті з’являється сестра-жалібниця. Вона без церемоній випроваджує гостей, не даючи Севові навіть договорити фрази (Ю. Янов., II, 1958, 135);
В батьковій кузні така вже встанова: хто прийде — сиди, говори, дійде до почастунку — й його не минуть, але як треба щось допомогти, то батько без церемонії обертається до нього:— ..Куме, куме! Ану-но, за молот! (Фр., IV, 1950, 190);
Недовго думаючи, хлопці підхопили Мурашка під руки і без усяких церемоній потягли із сонця є кущі, в холодок (Гончар, Таврія, 1952, 285);
Що за церемо́нії! — не варто дуже дотримуватись прийнятого етикету, правил поведінки, поводження з іншими людьми.
— Що за церемонії, Валентине Модестовичу! Я зробив не більше того, що веліло мені моє сумління інженера (Шовк., Інженери, 1956, 369).
Словник української мови (СУМ-11)