1. Словник української мови в 11 томах

церемонія

ЦЕРЕМО́НІЯ, ї, ж.

1. Прийнятий або встановлений порядок здійснення якого-небудь урочистого обряду, а також сам обряд.

Скромна церемонія тих незвичайних заручин відбулася без нього (Фр., VIII, 1952, 52);

Він [козак].. тричі навхрест обняв і поцілував Чепігу. На цьому й скінчилася немудра церемонія висвячення старого січовика в кошові (Добр., Очак. розмир, 1965, 124);

Церемонія вручення свідоцтв про закінчення технікуму затягнулась (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 22);

// розм. Процес здійснення чогось, ряд дій, спрямованих на досягнення чого-небудь.

Ранком нас вишикували перед поліційним станом. Мені не подобалася вся ця церемонія (Збан., Єдина, 1959, 86).

2. Умовності в поводженні, властиві церемонній людині; поведінка церемонної людини.

«Боже мій! Що це я зробив! — була перша Гордієва думка.— Ударив! Ударив людину..» Але зараз же схотілося збутися цієї думки. «Не я перший почав війну, а вони. А коли війна, то нема церемоній!» (Гр., II, 1963, 129);

Тут Мартоха почала хилити горілку маленькими-маленькими ковточками, кривлячись, теж «для церемонії», але не дуже (Л. Укр., III, 1952, 673);

«Знає, шельма, що мужики завтра одберуть землю, а з голодранцем нічого церемонії гнути»… (Коцюб., II, 1955, 396).

♦ Без [уся́ких] церемо́ній; Без [уся́кої] церемо́нії — не дбаючи про дотримання етикету, правил поведінки, поводження з іншими людьми.

В кімнаті з’являється сестра-жалібниця. Вона без церемоній випроваджує гостей, не даючи Севові навіть договорити фрази (Ю. Янов., II, 1958, 135);

В батьковій кузні така вже встанова: хто прийде — сиди, говори, дійде до почастунку — й його не минуть, але як треба щось допомогти, то батько без церемонії обертається до нього:— ..Куме, куме! Ану-но, за молот! (Фр., IV, 1950, 190);

Недовго думаючи, хлопці підхопили Мурашка під руки і без усяких церемоній потягли із сонця є кущі, в холодок (Гончар, Таврія, 1952, 285);

Що за церемо́нії! — не варто дуже дотримуватись прийнятого етикету, правил поведінки, поводження з іншими людьми.

— Що за церемонії, Валентине Модестовичу! Я зробив не більше того, що веліло мені моє сумління інженера (Шовк., Інженери, 1956, 369).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. церемонія — церемонія чи церемоніал? В українській мові є обидва слова, семантично споріднені між собою. Церемонія – 1. Установлений урочистий обряд, порядок здійснення чогось. Церемонія заручин, церемонія вручення нагород. 2. Умовності в поведінці церемонної людини. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. церемонія — ЦЕРЕМОНІЯ – ЦЕРЕМОНІАЛ Церемонія, -ї, ор. -єю. 1. Установлений урочистий обряд, порядок здійснення чогось: церемонія заручин, церемонія прийому посла, церемонія вручення нагород. Літературне слововживання
  3. церемонія — Обряд, ритуал, (формальність) церемоніял; МН. ЦЕРЕМОНІЇ, манірність. Словник синонімів Караванського
  4. церемонія — [цеиреимон'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
  5. церемонія — Урочистість, обрядність, бучність, пишнота, пишність, формальність Словник чужослів Павло Штепа
  6. церемонія — рос. церемония 1. Урочиста офіційна акція, прийом високих посадових осіб відповідно до існуючого етикету, правил і етичних норм. 2. Переносно — певні церемоніальні умовності, манірність. Eкономічна енциклопедія
  7. церемонія — церемо́нія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  8. церемонія — ЦЕРЕМО́НІЯ, ї, ж. 1. Прийнятий або встановлений порядок здійснення якого-небудь урочистого обряду, а також сам обряд. Скромна церемонія тих незвичайних заручин відбулася без нього (І. Франко); Він [козак] .. тричі навхрест обняв і поцілував Чепігу. Словник української мови у 20 томах
  9. церемонія — -ї, ж. 1》 Прийнятий або встановлений порядок здійснення якого-небудь урочистого обряду, а також сам обряд. || розм. Процес здійснення чогось, ряд дій, спрямованих на досягнення чого-небудь. 2》 Умовності в поводженні, властиві церемонній людині; поведінка церемонної людини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. церемонія — церемо́нія (від лат. caeremonia – благоговіння, культовий обряд, торжества) 1. Урочистий офіційний акт за встановленим порядком (церемоніалом). 2. Переносно – зовнішні умовності, манірність. Словник іншомовних слів Мельничука
  11. церемонія — ОБРЯ́Д (встановлений порядок здійснення яких-небудь дій, пов'язаних з певними традиціями, настановами), ЦЕРЕМО́НІЯ, ЦЕРЕМОНІА́Л, РИТУА́Л книжн., ДІ́Я заст. Словник синонімів української мови
  12. церемонія — Церемо́нія, -нії, -нією; -мо́нії, -ній Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. церемонія — Церемонія, -нії ж. 1) Церковная церемонія. 2) Жеманство, стѣсненіе. Без церемонії оглядали кожну паню. Левиц. Пов. 23. Словник української мови Грінченка