церемонія
ЦЕРЕМО́НІЯ, ї, ж.
1. Прийнятий або встановлений порядок здійснення якого-небудь урочистого обряду, а також сам обряд.
Скромна церемонія тих незвичайних заручин відбулася без нього (І. Франко);
Він [козак] .. тричі навхрест обняв і поцілував Чепігу. На цьому й скінчилася немудра церемонія висвячення старого січовика в кошові (С. Добровольський);
Церемонія вручення свідоцтв про закінчення технікуму затягнулась (В. Гжицький);
// розм. Процес здійснення чогось, ряд дій, спрямованих на досягнення чого-небудь.
Ранком нас вишикували перед поліційним станом. Мені не подобалася вся ця церемонія (Ю. Збанацький).
2. Умовності в поводженні, властиві церемонній людині; поведінка церемонної людини.
“Боже мій! Що це я зробив! – була перша Гордієва думка. – Ударив! Ударив людину ..” Але зараз же схотілося збутися цієї думки. “Не я перший почав війну, а вони. А коли війна, то нема церемоній!” (Б. Грінченко);
Тут Мартоха почала хилити горілку маленькими-маленькими ковточками, кривлячись, теж “для церемонії”, але не дуже (Леся Українка);
“Знає, шельма, що мужики завтра одберуть землю, а з голодранцем нічого церемонії гнути”... (М. Коцюбинський).
(1) Ча́йна церемо́нія – прийнятий або встановлений порядок пиття чаю.
Жителі острівної країни [Японії] великого значення надають чайній церемонії (із журн.);
(2) Без [жо́дних (нія́ких, уся́ких і т. ін.)] церемо́ній <�Без [жо́дної (нія́кої, уся́кої і т. ін.)] церемо́нії> – безцеремонно, не церемонячись.
В батьковій кузні така вже встанова: хто прийде – сиди, говори, дійде до почастунку – й його не минуть, але як треба щось допомогти, то батько без церемонії обертається до нього: – .. Куме, куме! Ану-но, за молот! (І. Франко);
В кімнаті з'являється сестра-жалібниця. Вона без церемоній випроваджує гостей, не даючи Севові навіть договорити фрази (Ю. Яновський);
Недовго думаючи, хлопці підхопили Мурашка під руки і без усяких церемоній потягли із сонця в кущі, в холодок (О. Гончар).
◇ (3) Кита́йські церемо́нії, ірон. – надмірний вияв ввічливості, зайві умовності у стосунках між людьми;
(4) Що за церемо́нії! – не варто дуже дотримуватись прийнятого етикету, правил поведінки, поводження з іншими людьми.
– Що за церемонії, Валентине Модестовичу! Я зробив не більше того, що веліло мені моє сумління інженера (Ю. Шовкопляс).
Значення в інших словниках
- церемонія — церемонія чи церемоніал? В українській мові є обидва слова, семантично споріднені між собою. Церемонія – 1. Установлений урочистий обряд, порядок здійснення чогось. Церемонія заручин, церемонія вручення нагород. 2. Умовності в поведінці церемонної людини. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- церемонія — ЦЕРЕМОНІЯ – ЦЕРЕМОНІАЛ Церемонія, -ї, ор. -єю. 1. Установлений урочистий обряд, порядок здійснення чогось: церемонія заручин, церемонія прийому посла, церемонія вручення нагород. Літературне слововживання
- церемонія — Обряд, ритуал, (формальність) церемоніял; МН. ЦЕРЕМОНІЇ, манірність. Словник синонімів Караванського
- церемонія — [цеиреимон'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
- церемонія — Урочистість, обрядність, бучність, пишнота, пишність, формальність Словник чужослів Павло Штепа
- церемонія — рос. церемония 1. Урочиста офіційна акція, прийом високих посадових осіб відповідно до існуючого етикету, правил і етичних норм. 2. Переносно — певні церемоніальні умовності, манірність. Eкономічна енциклопедія
- церемонія — церемо́нія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- церемонія — -ї, ж. 1》 Прийнятий або встановлений порядок здійснення якого-небудь урочистого обряду, а також сам обряд. || розм. Процес здійснення чогось, ряд дій, спрямованих на досягнення чого-небудь. 2》 Умовності в поводженні, властиві церемонній людині; поведінка церемонної людини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- церемонія — церемо́нія (від лат. caeremonia – благоговіння, культовий обряд, торжества) 1. Урочистий офіційний акт за встановленим порядком (церемоніалом). 2. Переносно – зовнішні умовності, манірність. Словник іншомовних слів Мельничука
- церемонія — ОБРЯ́Д (встановлений порядок здійснення яких-небудь дій, пов'язаних з певними традиціями, настановами), ЦЕРЕМО́НІЯ, ЦЕРЕМОНІА́Л, РИТУА́Л книжн., ДІ́Я заст. Словник синонімів української мови
- церемонія — Церемо́нія, -нії, -нією; -мо́нії, -ній Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- церемонія — ЦЕРЕМО́НІЯ, ї, ж. 1. Прийнятий або встановлений порядок здійснення якого-небудь урочистого обряду, а також сам обряд. Скромна церемонія тих незвичайних заручин відбулася без нього (Фр., VIII, 1952, 52); Він [козак].. Словник української мови в 11 томах
- церемонія — Церемонія, -нії ж. 1) Церковная церемонія. 2) Жеманство, стѣсненіе. Без церемонії оглядали кожну паню. Левиц. Пов. 23. Словник української мови Грінченка