церква
ЦЕ́РКВА, и; р. в. мн. ко́в, ж.
1. Релігійна організація духівництва і віруючих, об’єднана спільністю вірувань і обрядовості.
— Отак бути! — сказав староста. — Діда Уласа як слід поховаємо, що від його грошей зостанеться — на церкву дамо, щоб поминали його праведну душу (Мирний. IV, 1955, 258);
[Деві:] Ой, татко, татко! Скажи, за що вони його забили? [Річард:] За книжку.. Там писав він, що образів не треба поважати, що англіканська церква нечестива… (Л. Укр.,III,1952, 17);
Католицька церква, римські папи протягом століть вели жорстоку, непримиренну боротьбу проти прогресивних устремлінь людства (Мельн., Обличчя.., 1960, 35);
Біблійна легенда про всесвітній потоп всіляко підтримувалась церквою і пануючими класами тому, що вона допомагала їм одурманювати трудящих (Наука.., 7, 1958, 48).
Автокефа́льна це́рква див. автокефа́льний;
Відлуча́ти (відлучи́ти) від це́ркви див. відлуча́ти;
Отці́ це́ркви див. оте́ць;
Служи́тель це́ркви див. служи́тель;
Служни́к це́ркви див. служни́к.
2. Будівля, в якій відбувається християнське богослужіння.
Хоч позволив пан на пісках Новим кошем стати, Та заказав запорожцям Церкву будувати (Шевч., II, 1963, 47);
Перебігаючи у хвилястих полях від висілка до висілка, сонце зачервонило маківки церков, найвищі дерева (Гончар, III, 1959, 434);
Другого дня Катря витопила раненько й зібралася до церкви (Головко, II, 1957, 215).
Собо́рна це́рква див. собо́рний.
♦ З простя́гнутою руко́ю ми́лостиню проси́ти під це́рквою див. рука́;
[Іти́, піти́] з до́вгою руко́ю під це́ркву див. рука́.
Значення в інших словниках
- церква — (будівля) ХРАМ, (без вівтаря) каплиця; (християнська) Христова Церква; церківця, церківка. Словник синонімів Караванського
- Церква — Зієрархізована релігійна організація, що складається з духівництва й мирян Словник церковно-обрядової термінології
- церква — [церква] -вие, д. і м. -в'і, мн. цеиркви, цеиркоў дв'і церквие Орфоепічний словник української мови
- церква — це́рква іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири це́ркви Орфографічний словник української мови
- церква — ЦЕ́РКВА, и; род. мн. ко́в, ж. 1. Релігійна організація духівництва і вірян, об'єднана спільністю віри і обрядовості. – Отак бути! – сказав староста. Словник української мови у 20 томах
- церква — це́рква: ◊ Волоська це́рква → волоський Лексикон львівський: поважно і на жарт
- церква — В церкві і в коршмі пана нема. Перед Богом і перед коршмарем усі рівні. В церкві пан хлопові братом, а поза церквою лютим катом. Перед Богом усі рівні, та помимо того пани тяжко знущаються над народом. Де Бог церкву мурує, там чорт коршму будує. Приповідки або українсько-народня філософія
- церква — -и; род. в. мн. -ков, ж. 1》 Релігійна організація духівництва і віруючих, об'єднана спільністю вірувань та обрядовості. Автокефальна церква. Відлучати від церкви. 2》 Будівля, в якій відбувається християнське богослужіння. Соборна церква. Великий тлумачний словник сучасної мови
- Церква — Християнська релігійна спільнота, встановлена Ісусом Христом, загал віруючих, що творять одну спільноту (Люд Божий); за християнською теологією... Універсальний словник-енциклопедія
- церква — хоч карти́ну малю́й з кого і без додатка. Хтось дуже гарний, вродливий і т. ін. Молодий (хлопець). А гарний — хоч картину малюй (І. Фразеологічний словник української мови
- церква — ЦЕ́РКВА (релігійна організація; будівля для богослужіння), ЦЕ́РКОВ заст.; БОЖНИ́ЦЯ, БО́ЖИЙ ДІМ (будівля); ХРАМ, ХРА́МИ́НА (про подібну споруду більших розмірів, а також урочисто). Словник синонімів української мови
- церква — Це́рква, -ви; церкви́, церко́в, -ква́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- церква — (грец. — божий будинок) Християнський храм, інколи термін вживається при назві культових споруд інших віросповідань, а також релігійних конфесій. Архітектура і монументальне мистецтво