1. Універсальний словник-енциклопедія

Церква

Християнська релігійна спільнота, встановлена Ісусом Христом, загал віруючих, що творять одну спільноту (Люд Божий); за християнською теологією Ц. є містичним Тілом Ісуса Христа і місцем дії Святого Духа, а також становить зародок Царства Божого на землі; є одною, святою, загальною й апостольською; у концепції протестантизму Ц. є невидимою спільнотою спасенних.

∗∗∗

Християнський храм; будівля ц. православного та греко-католицького обряду походить від пізньовізантійських хрестово-купольних храмів, зазнавала впливу різних стилів та місцевих традицій, гол. осередки: Балканський півостр., Росія, Україна та Білорусь; від XV ст. характерним елементом інтер'єру став іконостас; будівлі ц. лат. обряду також зазнали впливу різних стилів та місцевих традицій; у ХХ ст. помітне прагнення до синтезу різних елементів у будівлі ц., пов'язане із тяжінням до християнського екуменізму; відповідно до рівня й функцій ц. поділяють на: базиліки, кафедральні собори, колегіати, парафіяльні, фарні та монастирські ц.; щодо формування архітектурного об'єму розрізняють: ц. зальні, поздовжні та круглі в плані. І. 1-417.jpg

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. церква — (будівля) ХРАМ, (без вівтаря) каплиця; (християнська) Христова Церква; церківця, церківка. Словник синонімів Караванського
  2. Церква — Зієрархізована релігійна організація, що складається з духівництва й мирян Словник церковно-обрядової термінології
  3. церква — [церква] -вие, д. і м. -в'і, мн. цеиркви, цеиркоў дв'і церквие Орфоепічний словник української мови
  4. церква — це́рква іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири це́ркви Орфографічний словник української мови
  5. церква — ЦЕ́РКВА, и; род. мн. ко́в, ж. 1. Релігійна організація духівництва і вірян, об'єднана спільністю віри і обрядовості. – Отак бути! – сказав староста. Словник української мови у 20 томах
  6. церква — це́рква: ◊ Волоська це́рква → волоський Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. церква — В церкві і в коршмі пана нема. Перед Богом і перед коршмарем усі рівні. В церкві пан хлопові братом, а поза церквою лютим катом. Перед Богом усі рівні, та помимо того пани тяжко знущаються над народом. Де Бог церкву мурує, там чорт коршму будує. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. церква — -и; род. в. мн. -ков, ж. 1》 Релігійна організація духівництва і віруючих, об'єднана спільністю вірувань та обрядовості. Автокефальна церква. Відлучати від церкви. 2》 Будівля, в якій відбувається християнське богослужіння. Соборна церква. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. церква — хоч карти́ну малю́й з кого і без додатка. Хтось дуже гарний, вродливий і т. ін. Молодий (хлопець). А гарний — хоч картину малюй (І. Фразеологічний словник української мови
  10. церква — ЦЕ́РКВА (релігійна організація; будівля для богослужіння), ЦЕ́РКОВ заст.; БОЖНИ́ЦЯ, БО́ЖИЙ ДІМ (будівля); ХРАМ, ХРА́МИ́НА (про подібну споруду більших розмірів, а також урочисто). Словник синонімів української мови
  11. церква — Це́рква, -ви; церкви́, церко́в, -ква́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. церква — ЦЕ́РКВА, и; р. в. мн. ко́в, ж. 1. Релігійна організація духівництва і віруючих, об’єднана спільністю вірувань і обрядовості. — Отак бути! — сказав староста. Словник української мови в 11 томах
  13. церква — (грец. — божий будинок) Християнський храм, інколи термін вживається при назві культових споруд інших віросповідань, а також релігійних конфесій. Архітектура і монументальне мистецтво