церква
В церкві і в коршмі пана нема.
Перед Богом і перед коршмарем усі рівні.
В церкві пан хлопові братом, а поза церквою лютим катом.
Перед Богом усі рівні, та помимо того пани тяжко знущаються над народом.
Де Бог церкву мурує, там чорт коршму будує.
Де чесне діло робиться, там злобні люди шкодять.
До церкви близько, а до Бога далеко.
Про великого грішника, що хоч мешкає близько церкви, не хоче поправитися.
Найшов церкву Богу молитися.
Іронічно, коли хто попав не там де повинен.
Не всі святі, що до церкви ходять.
До церкви ходять праведні і грішні.
Піду до церкви, але дідька з'їш, як хоч скажу Отченаш.
Хоч і присилуєте мене до церкви, та я таки не буду молитися. До роботи не присилуєш.
Прийшов до церкви свічки гасити.
Прийшов по богослуженню.
Тіло без душі не жиє, а народ без церкви в гріхах гниє.
Тіло без душі гниє у гробі, а народ без церкви упадає морально, гниє душевно.
Коли не прийду до церкви, то все паски святять.
Приходить до церкви лише на Великдень.
Значення в інших словниках
- церква — (будівля) ХРАМ, (без вівтаря) каплиця; (християнська) Христова Церква; церківця, церківка. Словник синонімів Караванського
- Церква — Зієрархізована релігійна організація, що складається з духівництва й мирян Словник церковно-обрядової термінології
- церква — [церква] -вие, д. і м. -в'і, мн. цеиркви, цеиркоў дв'і церквие Орфоепічний словник української мови
- церква — це́рква іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири це́ркви Орфографічний словник української мови
- церква — ЦЕ́РКВА, и; род. мн. ко́в, ж. 1. Релігійна організація духівництва і вірян, об'єднана спільністю віри і обрядовості. – Отак бути! – сказав староста. Словник української мови у 20 томах
- церква — це́рква: ◊ Волоська це́рква → волоський Лексикон львівський: поважно і на жарт
- церква — -и; род. в. мн. -ков, ж. 1》 Релігійна організація духівництва і віруючих, об'єднана спільністю вірувань та обрядовості. Автокефальна церква. Відлучати від церкви. 2》 Будівля, в якій відбувається християнське богослужіння. Соборна церква. Великий тлумачний словник сучасної мови
- Церква — Християнська релігійна спільнота, встановлена Ісусом Христом, загал віруючих, що творять одну спільноту (Люд Божий); за християнською теологією... Універсальний словник-енциклопедія
- церква — хоч карти́ну малю́й з кого і без додатка. Хтось дуже гарний, вродливий і т. ін. Молодий (хлопець). А гарний — хоч картину малюй (І. Фразеологічний словник української мови
- церква — ЦЕ́РКВА (релігійна організація; будівля для богослужіння), ЦЕ́РКОВ заст.; БОЖНИ́ЦЯ, БО́ЖИЙ ДІМ (будівля); ХРАМ, ХРА́МИ́НА (про подібну споруду більших розмірів, а також урочисто). Словник синонімів української мови
- церква — Це́рква, -ви; церкви́, церко́в, -ква́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- церква — ЦЕ́РКВА, и; р. в. мн. ко́в, ж. 1. Релігійна організація духівництва і віруючих, об’єднана спільністю вірувань і обрядовості. — Отак бути! — сказав староста. Словник української мови в 11 томах
- церква — (грец. — божий будинок) Християнський храм, інколи термін вживається при назві культових споруд інших віросповідань, а також релігійних конфесій. Архітектура і монументальне мистецтво