1. Приповідки або українсько-народня філософія

це

Це було за короля Горошка, як було людей трошки.

Глум з брехуна, який говорить неймовірне.

Це не те, що мете, а то, що зверху йде.

Це не вітер, а сніг.

Це ще тоді діялося, як шкуряні гроші на світі були.

Це було дуже давно.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. це — це частка незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. це — ЦЕ¹, част. 1. вказ. Уживається для підкреслення, виділення того чи іншого члена речення. [Чоловік:] Це завтра свято військове у нас, ми маємо усі піти в вінках (Леся Українка); Хто каже, що буде дощ? Це той песиміст-барометр тримав нас все у тривозі (М. Словник української мови у 20 томах
  3. це — це: ◊ це ті́шить мою ду́пу → тішити Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. це — I част. 1》 вказ. Уживається для підкреслення, вирізнення того чи іншого члена речення. || Уживається як вказівне слово на межі двох речень, з яких друге містить тлумачення, роз'яснення першого. 2》 підсил. Уживається для підсилення значення пит. займ. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. це — де (ж) таки́ (пак, це, таке́) ви́дано. Уживається для вираження здивування або обурення чим-небудь незвичним або неприйнятним. — Дивлюсь — мій Стефанко лежить, як колода спухлий. Чи баба бреше, чи вона дурна. Фразеологічний словник української мови
  6. це — ЦЕ¹, част. 1. вказ. Уживається для підкреслення, виділення того чи іншого члена речення. [Чоловік:] Це завтра свято військове у нас, ми маємо усі піти в вінках (Л. Укр., II, 1951, 485); Хто каже, що буде дощ?... Словник української мови в 11 томах
  7. це — Це см. се. Словник української мови Грінченка