це

Значення в інших словниках

1. це — ЦЕ¹, част. 1. вказ. Уживається для підкреслення, виділення того чи іншого члена речення. [Чоловік:] Це завтра свято військове у нас, ми маємо усі піти в вінках (Леся Українка); Хто каже, що буде дощ? Це той песиміст-барометр тримав нас все у тривозі (М. Словник української мови у 20 томах
2. це — це: ◊ це ті́шить мою ду́пу → тішити Лексикон львівський: поважно і на жарт
3. це — Це було за короля Горошка, як було людей трошки. Глум з брехуна, який говорить неймовірне. Це не те, що мете, а то, що зверху йде. Це не вітер, а сніг. Це ще тоді діялося, як шкуряні гроші на світі були. Це було дуже давно. Приповідки або українсько-народня філософія
4. це — I част. 1》 вказ. Уживається для підкреслення, вирізнення того чи іншого члена речення. || Уживається як вказівне слово на межі двох речень, з яких друге містить тлумачення, роз'яснення першого. 2》 підсил. Уживається для підсилення значення пит. займ. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. це — де (ж) таки́ (пак, це, таке́) ви́дано. Уживається для вираження здивування або обурення чим-небудь незвичним або неприйнятним. — Дивлюсь — мій Стефанко лежить, як колода спухлий. Чи баба бреше, чи вона дурна. Фразеологічний словник української мови
6. це — ЦЕ¹, част. 1. вказ. Уживається для підкреслення, виділення того чи іншого члена речення. [Чоловік:] Це завтра свято військове у нас, ми маємо усі піти в вінках (Л. Укр., II, 1951, 485); Хто каже, що буде дощ?... Словник української мови в 11 томах
7. це — Це см. се. Словник української мови Грінченка