церква

ЦЕ́РКВА, и; род. мн. ко́в, ж.

1. Релігійна організація духівництва і вірян, об'єднана спільністю віри і обрядовості.

– Отак бути! – сказав староста. – Діда Уласа як слід поховаємо, що від його грошей зостанеться – на церкву дамо, щоб поминали його праведну душу (Панас Мирний);

[Деві:] Ой, татко, татко! Скажи, за що вони його забили? [Річард:] За книжку .. Там писав він, що образів не треба поважати, що англіканська церква нечестива... (Леся Українка);

Невже ж зараз усю худобу віддаси на церков Божу або старцям роздаси (Г. Квітка-Основ'яненко).

2. Будівля, в якій відбувається християнське богослужіння; храм.

Хоч позволив пан на пісках Новим кошем стати, Та заказав запорожцям Церкву будувати (Т. Шевченко);

[Жирондист:]Але ж бо не в церквах жила ідея, а в людях тих, замучених героях, що так одважно йшли на муки й смерть... (Леся Українка);

Перебігаючи у хвилястих полях від висілка до висілка, сонце зачервонило маківки церков, найвищі дерева (О. Гончар);

Другого дня Катря витопила раненько й зібралася до церкви (А. Головко).

(1) Автокефа́льна це́рква – православна церква, що є самостійною і незалежною від інших церков у розв'язанні адміністративних та культових питань.

14 жовтня (на Покрову) 1921 року в київському Софійському соборі зібрався Перший Всеукраїнський Собор Української Автокефальної Православної Церкви (Л. Старицька-Черняхівська);

За православними канонами автокефальна церква мусить мати не менше чотирьох єпископів, які очолюють єпархії (з наук. літ.);

Автокефальною називається в православ'ї адміністративно повністю незалежна помісна церква, на чолі якої стоїть єпископ в сані патріарха, або архієпископа, або митрополита (з наук.-попул. літ.);

Відлуча́ти / відлучи́ти від це́ркви див. відлуча́ти;

(2) Гре́ко-католи́цька це́рква – християнська церква, яка виникла у XVI – XVII ст. на західноукраїнських та білоруських землях унаслідок унії між католицькою і місцевими православними церквами; уніатська церква.

Поміж нас живе сьогодні багато людей, хто був охрещений у греко-католицькій церкві, куди ходив молитися з діда-прадіда його рід (із журн.);

(3) Крижо́ва це́рква – церква, побудована у вигляді хреста.

Церква крижова б то зветься, а замість притворів – піддашки на товстих мурованих стовпах (А. Свидницький);

(4) Монасти́рська це́рква – церква при монастирі; Отці́ це́ркви; Святі́ отці́ див. оте́ць;

(5) Парафія́льна це́рква – церква, навколо якої об'єднані віряни однієї парафії; По́діл церко́в див. по́діл;

(6) Служи́тель це́ркви – особа духовного звання.

Що служителі церкви і проповідники “божої справи” – особи ні в якій мірі не святі і не божі, – ні для кого не новина (Ю. Мельничук);

Сьогодні був його перший вихід між гулящі люди по тому, як отець Ігнатій зняв сан служителя католицької церкви (О. Ільченко);

Служни́к це́ркви див. служни́к;

(7) Собо́рна це́рква – те саме, що собо́р 3.

Повів [князь] нового гетьмана з старшиною в соборну .. церкву (П. Куліш).

◇ (8) Хоч іко́ну малю́й та в це́ркву не́си (д) див. малюва́ти.