церква
це́рква
іменник жіночого роду
* Але: дві, три, чотири це́ркви
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- церква — (будівля) ХРАМ, (без вівтаря) каплиця; (християнська) Христова Церква; церківця, церківка. Словник синонімів Караванського
- Церква — Зієрархізована релігійна організація, що складається з духівництва й мирян Словник церковно-обрядової термінології
- церква — [церква] -вие, д. і м. -в'і, мн. цеиркви, цеиркоў дв'і церквие Орфоепічний словник української мови
- церква — ЦЕ́РКВА, и; род. мн. ко́в, ж. 1. Релігійна організація духівництва і вірян, об'єднана спільністю віри і обрядовості. – Отак бути! – сказав староста. Словник української мови у 20 томах
- церква — це́рква: ◊ Волоська це́рква → волоський Лексикон львівський: поважно і на жарт
- церква — В церкві і в коршмі пана нема. Перед Богом і перед коршмарем усі рівні. В церкві пан хлопові братом, а поза церквою лютим катом. Перед Богом усі рівні, та помимо того пани тяжко знущаються над народом. Де Бог церкву мурує, там чорт коршму будує. Приповідки або українсько-народня філософія
- церква — -и; род. в. мн. -ков, ж. 1》 Релігійна організація духівництва і віруючих, об'єднана спільністю вірувань та обрядовості. Автокефальна церква. Відлучати від церкви. 2》 Будівля, в якій відбувається християнське богослужіння. Соборна церква. Великий тлумачний словник сучасної мови
- Церква — Християнська релігійна спільнота, встановлена Ісусом Христом, загал віруючих, що творять одну спільноту (Люд Божий); за християнською теологією... Універсальний словник-енциклопедія
- церква — хоч карти́ну малю́й з кого і без додатка. Хтось дуже гарний, вродливий і т. ін. Молодий (хлопець). А гарний — хоч картину малюй (І. Фразеологічний словник української мови
- церква — ЦЕ́РКВА (релігійна організація; будівля для богослужіння), ЦЕ́РКОВ заст.; БОЖНИ́ЦЯ, БО́ЖИЙ ДІМ (будівля); ХРАМ, ХРА́МИ́НА (про подібну споруду більших розмірів, а також урочисто). Словник синонімів української мови
- церква — Це́рква, -ви; церкви́, церко́в, -ква́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- церква — ЦЕ́РКВА, и; р. в. мн. ко́в, ж. 1. Релігійна організація духівництва і віруючих, об’єднана спільністю вірувань і обрядовості. — Отак бути! — сказав староста. Словник української мови в 11 томах
- церква — (грец. — божий будинок) Християнський храм, інколи термін вживається при назві культових споруд інших віросповідань, а також релігійних конфесій. Архітектура і монументальне мистецтво