цехін
ЦЕХІ́Н, а, ч. Старовинна венеціанська золота монета (різновид золотого дуката), яка була в обігу і в деяких інших країнах (перев. Європи).
Максим Кривоніс уніс до хати торбу з грішми і сказав: — Тут тобі, пане Трохиме, і арабські цехіни, і гішпанські [іспанські] реали, биті таляри і червінці (Панч, Гомон. Україна, 1954, 157).
Словник української мови (СУМ-11)