циганя

ЦИГАНЯ́, я́ти, с. Те саме, що циганча́.

Тижні минають, як стоїть йому циганя перед душею. І він бачить його, як тогді стояло… в мізерній одежині… (Коб., І, 1956, 539);

Сидить мале циганя, коня виїжджає, А старий — його й коня Нагайкою крає (Рудан., Тв., 1959, 261).

Значення в інших словниках

1. циганя — циганя́ іменник середнього роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. циганя — ЦИГАНЯ́, ня́ти, с. Те саме, що циганча́. Тижні минають, як стоїть йому циганя перед душею. І він бачить його, як тогді [тоді] стояло... в мізерній одежині... (О. Кобилянська); Сидить мале циганя, коня виїжджає, А старий – його й коня Нагайкою крає (С. Руданський).  Словник української мови у 20 томах
3. циганя — -яти, с. Те саме, що циганча.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. циганя — Циганя́, -ня́ти, -ня́ті, -ня́м  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)