цокотання
ЦОКОТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. цокота́ти і звуки, утворювані цією дією.
Воднораз пролунали густим цокотанням сотні підвід (Епік, Тв., 1958, 350);
У цокотанні сусіди вона чула гіркий глум над її материнським жалем (Мирний, II, 1954, 319);
На другім тоці.. чути було цокотання жінок і дівчат (Фр., III, 1950, 270).
Словник української мови (СУМ-11)