цурочка
ЦУ́РОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до цу́рка.
Охота мене взяла: ану ж до чого я дограюся? Хоч поверну все, хоч… Одним словом, відкрутив я останню пувичку [гудзик] від штанів і застебнувся дерев’яною цурочкою (Мик., Повісті.., 1956, 24).
♦ До цу́рочки — те саме, що До цу́рки ( див. цу́рка).
Зирк — горить! І, батечку! Як обхопило [полум’я] — Усе до цурочки згоріло (Гл., Вибр., 1957, 64);
[Xаритон:] Мабуть, у того, що виливав, геть ховрах хліб вибив? [Кирило:] До цурочки, дощенту!.. (Кроп., II, 1958, 11);
Ні цу́рочки — зовсім нічого.
Вони ж пильнують, щоб у саду не було ні смітинки, ні цурочки (Скл., М. Щорс, 1938, 22);
По цу́рочці — по маленькому шматочку.
Словник української мови (СУМ-11)