цурочка
ЦУ́РОЧКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до цу́рка.
Охота мене взяла: ану ж до чого я дограюся? Хоч поверну все, хоч... Одним словом, відкрутив я останню пувичку [ґудзик] від штанів і застебнувся дерев'яною цурочкою (І. Микитенко).
◇ (1) До цу́рочки (д) див. цу́рка;
(2) Ні цу́рочки – абсолютно, зовсім нічого.
Вони ж пильнують, щоб у саду не було ні смітинки, ні цурочки (С. Скляренко);
Батько при виході наказував [дочкам]: – Полоти чистенько, щоб не було бур'яну ні цурочки (із журн.);
(3) По цу́рочці – окремими частинами; потроху.
– Дбали люди, дбали, а тепер що вийшло? Самі ж і розтягають по цурочці. Гай-гай. А як наші німчика відженуть та назад вернуться, де зерно, де пляшки, де гарбочки, де реманент? Що ми скажемо? Який одвіт [яку відповідь] дамо? (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)