цілик

ЦІ́ЛИК, а, ч., спец. Найпростіше прицільне пристосування на стволі зброї і на гарматних панорамах.

ЦІЛИ́К, а́, ч.

1. розм., заст. Цілина (у 2 знач.);

// Великий сніговий замет.

Олень поринав по самі роги у сніг, падав, потім, напруживши всі сили, стрибав на цілик, знову провалювався, намагався вирватися, але Кузьма міцно тримав його за повід і тяг за собою (Багмут, Щасл. день.., 1959, 238).

2. гірн. Масив грунту з корисними копалинами, який залишається незайманим при розробці родовища.

Андрій усім тілом навалився на перфоратор, свердло швидко вгризалось у рудяний [рудний] цілик, і скоро останній шпур був готовий (Гур., Наша молодість, 1949, 95);

У новій шахті стволи закладаються за межами шахтного поля з таким розрахунком, щоб колоствольний цілик міг бути вироблений під час виробки суміжних шахтних полів (Гірн. пром.., 1957, 66).

Значення в інших словниках

1. цілик — див. ґрунт; Земля  Словник синонімів Вусика
2. цілик — ці́лик іменник чоловічого роду у зброї ціли́к іменник чоловічого роду цілина  Орфографічний словник української мови
3. цілик — ЦІ́ЛИК, а, ч., спец. Найпростіший прицільний пристрій на стволі зброї і на гарматних панорамах. ЦІЛИ́К, а́, ч. 1. розм. Цілина 1. Але нема нам куди подітися, і осіли ми за рікою Галицею, на невдобах, не жити, а віку доживати.  Словник української мови у 20 томах
4. цілик — I ціл`ик-а, ч. 1》 розм., заст. Цілина (у 2 знач.). || Великий сніговий замет. 2》 гірн. Масив ґрунту з корисними копалинами, який залишається незайманим при розробці родовища. II ц`ілик-а, ч., спец. Найпростіше прицільне пристосування на стволі зброї і на гарматних панорамах.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. цілик — Частина гірничої породи, охоплена виробками, ще не порушена гірничими роботами.  Універсальний словник-енциклопедія
6. цілик — ЗАМЕ́Т (наметена вітром купа снігу), НАМЕ́Т, КУЧУГУ́РА підсил., ЗА́СТРУГ рідко, ЗАМЕ́ТА діал., ЗА́МЕТЬ діал., ЗАБІ́Й діал., ЗАБО́ЇНА діал., СУ́ГОРБ діал., ЦІЛИ́К заст.; ПЕРЕМЕ́Т (поперек дороги). Снігові замети лежать у саду (О.  Словник синонімів української мови
7. цілик — Цілик, -ка м. = цілина. Черк. у.  Словник української мови Грінченка